Доземний уклін живим і мертвим –

переможцям фашизму

        Сьогодні, 28 жовтня, в Україні відзначають офіційний День звільнення від фашистських загарбників. Саме цей день вважають датою остаточного вигнання окупаційних фашистських військ за межі території України. Тож, цього року виповнюється 76 років від дня вигнання нацистських окупантів із України. В цей День ми із сумом і гіркотою згадуємо про події Другої світової війни, які мали трагічні наслідки для кожної української родини. Подвиг ветеранів тієї війни є прикладом мужності та патріотизму.

        За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. В ході другої світової війни  бойовими нагородами було відзначено близько 2,5 млн. воїнів-українців, серед яких було чимало розвідників.

         Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні. 

         З цього приводу у Попівській  сільській бібліотеці оформлено книжкову виставку «Пам’ятаємо, славимо, вшановуємо» 

та проведено бесіду «Пам’ять потрібна не мертвим. Пам’ять потрібна живим».

І скільки б не минуло часу, ми завжди пам’ятатимемо, якою жахливою є війна і якою ціною дається перемога.

           Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                            Миргородський краєзнавець

       Ганна Бабич - учитель, краєзнавець, людина, яка понад усе любить свій край і цей настрій передає всім оточуючим. Сьогодні, 15 жовтня 2020 року їй виповнюється 90 років. Народилася у селянській сім’ї в селі Полив’яне Миргородського району Полтавської області. Закінчила історико-філологічний факультет Харківського державного педагогічного інституту ім.. Г. С. Сковороди(1954).  З 1954 по 1959 – викладач історії Рокитнівської середньої школи. З 1959 по 1970 – заступник директора з позакласної і виховної роботи цієї ж школи. З 1970 по 1975 – науковий працівник Миргородського краєзнавчого музею. З 1975 по 1985 – директор Миргородського краєзнавчого музею. Шанувальникам історії рідного краю Ганна Василівна добре знайома як автор низки краєзнавчих праць: путівника «Миргородський краєзнавчий музей» (1976),»Миргородський завод мінеральних вод. Історичний нарис» (1987) «Історія Миргорода в назвах його вулиць» (2001), «Літературна Миргородщина» (2001), «Драматичні 30-ті», «Мистецька Миргородщина» (2005), «Миргородщина. Адміністративно-територіальний поділ» (2007), «Миргород. Історія міста в нарисах» (2009), «Миргород у творах митців художнього слова» (2012), «Топоніми Миргородщини. Дещо про географічні назви нашого краю» (2018).

          Лауреат літературно - мистецької премії ім. Антона Шевченка (2009). Нагороджена почесним знаком «За заслуги перед містом» (2012). У 2018 році удостоєна Почесною грамотою Полтавської обласної ради  «За багаторічну плідну працю в галузі краєзнавства».

          Незважаючи на свій поважний вік, місцева краєзнавиця має нові задумки для  наступної роботи. Вона говорить, що нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру.  Саме  краєзнавча література рідного краю сприяє вихованню патріотизму, моральності та національної свідомості підростаючого покоління.

         У Попівській сільській бібліотеці оформлено викладку літератури «Ганна Бабич – авторка краєзнавчих праць» присвячену до 90-річчя з дня народження. За допомогою якої відвідувачі мають змогу познайомитись з  її біографією та краєзнавчими працями.

Шановна Ганна Василівна! Дякую Вам за невтомну й клопітку працю. Щиро вітаю з ювілеєм! Бажаю міцного здоров’я, натхнення та божої благодаті!

               Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

 

       Козацькому  роду – нема переводу

        14 жовтня в Україні відзначаються одразу три свята — Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника України й День українського козацтва.
         День захисника України, який щорічно відзначається 14 жовтня, можна назвати одним з найбільш важливих й відносно молодих свят для нашої країни. Це свято заснували у 2014 році.   14 жовтня православні українці відзначають Покрову Пресвятої Богородиці. Це свято, як вважається, з'явилося понад тисячу років тому - в 910 році в Константинополі, і пов'язане з явищем Богородиці, яка допомогла вірянам, укривши їх своїм омофором - вбранням для богослужіння. Саме слово "покров" означає "покривало".
Також на 14 жовтня припадає й День українського козацтва. Так, запорізькі козаки вважали Богородицю своєю заступницею, тому завжди шанували її та молилися перед її іконою. Вони настільки вірили у її силу та відзначали цей день, що в народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова. Саме 14 жовтня козаки збирали велику нараду, на якому обирали отамана та визначалися з подальшими планами. У календарі національних свят День українського козацтва був встановлений відповідно до Указу президента України від 7 серпня 1999 року.

        В Попівській сільській бібліотеці організовано розгорнуту книжкову виставку «Козацькому  роду – нема переводу»,яка присвячена  Дню українського козацтва і за допомогою  якої відвідувачі мають змогу зазирнути до сторінок історії та згадати про звитягу предків, які своїми звершеннями здобували й відстоювали українську свободу та незалежність.

А також переглянути виставку дитячих малюнків даної тематики.

         

З учасниками АТО, жителями та виходцями Попівської сільської ради,  які боронили  та  боронять  східні рубежі України, ознайомитись  на фото стенді «Ми сильні нашою любов’ю до України».

 

А ще на стенді розміщено вірш нашої поетеси Наталії Филончик  «Синам і донькам України».

  Вишила та подарувала бібліотеці рушничок майстриня  Любов Гнатик.

 

       Щиро бажаю нашим захисникам міцного здоров’я, незгасимої енергії, завзяття та сили, душевного спокою й покровительства Пресвятої Богородиці в усіх справах та починаннях!

        Миру та злагоди нашій країні, благополуччя та добробуту кожній українській родині!

  

      Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філіалу.

 

 Поважаймо старість словом і ділом

 Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН. А в Україні це також і День ветерана.

Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі «особи похилого віку», чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, найбільше багатство яких є досвід, знання, вміння, мудрість. Але найголовніше, що це покоління тих, хто на на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром гітлерівського фашизму. Цього не маємо забувати.

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині понад 640 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі

Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування.

Від щирого серця вітаю користувачів бібліотеки поважного віку з святом та бажаю  міцного здоров’я, сімейного щастя, злагоди та добробуту! Нехай вогник родинного тепла — одвічне джерело любові та наснаги — завжди зігріває ваші серця!

Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки.