Важливий етап розвитку бібліотечної справи дореволюційної Миргородщини припадає на останню чверть Х

суботу, 25 квітня 2020 р.

 


              34роки з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС

                         Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
                         Тривожна ніч.  Здригнулася земля.
                         Невинно вишні чарували цвітом,
                         А вибух все навколо спопеляв.
                         Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
                         В четвертім вибух і прорвало дах.
                         Відважні хлопці мужньо, безупинно
                         У пекло йшли, забувши біль і страх.
                                                                            Марія Яновська

        Чорнобиль… Слово це стало символом горя і страждання..
Минає 34 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. 

     У наслідок чорнобильського вибуху в Україні було радіаційно забруднено більше ніж 2300 населених пунктів, розташованих на території 12 областей. Чорнобильська катастрофа порушила нормальну життєдіяльність і виробництво в багатьох регіонах України, Білорусі і Росії, призвела до зниження виробництва електроенергії для потреб економіки. Істотні збитки було завдано сільськогосподарським і промисловим об'єктам, постраждали лісові масиви і водне господарство. Але ніякими фінансовими розрахунками не виміряти людське горе, пов'язане зі смертю чи втратою здоров'я ліквідаторів аварії, із хворобами дітей, зі страхом згубних наслідків катастрофи.  Не стояли осторонь цього лиха і виконали свій громадський обов'язок жителі нашого села Попівки, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС:


                          Кольвах Володимир Романович,                                                   

                                                      Рябчун Анатолій Іванович,

                                   Ошека Олександр Іванович,


                                     Міхтян Віталій Григорович,
                                     
 Гнатик Олексій Семенович,                                                         

                                     Ромодан Анатолій Іванович,                                               

                                   Борисов Валерій Геннадійович,                                                 
                                           Шпак Іван Павлович,

                                  Золотар Олексій  Іванович,                                           


                                    Заводовський Юрій Іванович,
                                   Киченко Віктор Васильович,

                                         Гуржій Василь Іванович.                                                    


                                                      На жаль не дожили до нашого часу:

                                           Нестеренко Володимир Іванович,
                                      Микільченко Олексій Федорович,

                                                       Макарець Василь Григорович,

                                  які ціною  свого життя захистили світ від страшної біди. 

                                             "Я вдячна людям тим, що врятували 
                                              Усю планету в найскрутніший час.
                                              Ми перед ними всі заборгували
                                              Скажу сьогодні просто, без прикрас."
                                                                                           Марія  Яновська.



       У    сільській     бібліотеці оформлено  перегляд літератури  про героїв Чорнобиля  та наших земляків учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  "Світе, Чорнобиль - то біль мого краю".
         Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.
  Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.



четвер, 23 квітня 2020 р.

              Відкриваючи книгу, ми відкриваємо світ...

Книга – одне з найбільших чудес, яке створила людина. Вона відкриває нам світ, зберігає мудрість віків, а іноді, передбачає майбутнє. Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права - це свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів та всіх тих, хто належить до процесу книговидання.  Щоб відзначити це свято під час карантину я вирішила  створити викладку світлин  масових заходів  у бібліотеці протягом року  березень 2019 по березень 2020  "Наші читачі з книгою в руках".





                                                                                                



Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

        Григорій Тютюнник - український прозаїк, поет

                                                               (До  100-річчя від дня народження)
        
                       Григорій Тютюнник
                             (1920 — 1961)
Григорій Михайлович Тютюнник — український прозаїк, поет. Народився 23 квітня 1920p. в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. З 1938р. майбутній письменник — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. 
Добровольцем пішов на фронт, двічі його тяжко поранено, двічі тікав з полону, брав участь у діях партизанських загонів — на території Кіровоградщини та Чехословаччини. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу "Жовтень", вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань "Зорані межі" (1950), повість "Хмарка сонця не заступить" (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу "Журавлині ключі" (1963).
Роман Г. Тютюнника "Вир" (1960 — 1962) посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.
Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостро-актуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
Помер 29 серпня 1961p.
             Званням лауреата Шевченківської премії за роман “Вир” український письменник Григорій Тютюнник удостоєний посмертно в 1963 році. Першим читачем його творів, порадником і другом була його дружина – Олена Федотівна Черненко. Вірною його пам’яті вона залишалася все своє життя. Саме завдяки О.Ф.Черненко були підготовлені до друку його неопубліковані за життя твори. Саме вона упорядкувала книгу спогадів про Григорія Тютюнника “Я єсьм”.



            Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980) доводиться йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій і Григір Тютюнники отримали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгорем)[3]. Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив[Джерело?] за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п'ятнадцять — на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.
           По закінченню карантину Ви зможете взяти в нашій бібліотеці для читання твори Григорія Тютюнника:


Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.