Чарівний  світ  дитинства

          

Ось і перше червня! Можливо настане уже літо. Сонцем осяяне, суницями присмачене, росами вмите, зустрічами з друзями звеселене, домашніми завданнями не заклопотане, відпочинком та розвагами начинене. Три місяці літніх теплих днів, щоб діти гарно відпочили, засмагли, прочитали безліч цікавих книжок та зробили всі справи, які запланували на літо.

А ще 1 червня святкується дуже гарне свято - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ. Турбуючись про долю дітей усього світу, в листопаді 1949 року у столиці Франції Парижі рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок і було засноване це міжнародне свято — День захисту дітей, а в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла декларацію прав дитини. В Україні свято дитинства відзначають з 1998 року. Це прекрасне свято радості й надії. Традиційно у цей день проводяться різноманітні заходи присвячені дітям.

                                                     

 

                                  

        На жаль у цьому році із-за карантину ми це свято відзначаємо онлайн. Тому для вас, юні читачі,  підготувала відео-кліп «Дитинства світ»  

та в сільській бібліотеці оформила книжкову виставку «Книжкова посмішка літа».

                                                       Будьте здорові, бережіть себе.

                    Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                                 З  Днем вишиванки!

    Користувачі Попівської сільської бібліотеки-філії щиро вітають усіх з Днем вишиванки і підтримують флешмоб "#вдягни-вишиванку". Наші українські традиції - найкрасивіші у світі. Одягайте свої вишиванки і нехай весь світ побачить, як прекрасна наша Україна.

Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                       Чарівна  краса вишиванки

                                             Вишивала мама вишиванку,

                                                                   Ниточка шовкова тонко вилась
                                                                   Вишивала мама та співала,
                                                                   Пісня в вишиванці залишилась.
           У третій четвер травня українці традиційно святкують День вишиванки - це свято національної єдності, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції і об'єднати українців навколо вишиванки, яка є не тільки символом краси, молодості, наслідування, а й нашим генетичним кодом. 

           Пропоную  Вашій увазі олайн-виставку світлин «Чарівна краса вишиванки». Це вишиванки вишиті власноруч  користувачкою Попівської сільської бібліотеки майстринєю Анною. Проживає в місті Лохвиці, працює в спортивній школі тренером, має сім’ю. Любляча дружина,  мама і гарна господиня. А вишивання – це її хобі. Вишивати її навчила в свій час бабуся Пелагея. Не лише навчила вишивати, а ще розповіла, що українська вишита сорочка здавна в Україні служила як прикрасою, так і оберегом. Адже  таємничою мовою вишивки  передається безліч побажань для сімейного благополуччя та щастя людини, яка її одягає.   Так  Аня захопилась, закохалась у вишивання,що кожну вільну хвилину віддає улюбленій справі та ще  й доньку цьому  навчає.Знайомтесь світлини її робіт:  вишиванки для себе

вишиванка для коханого чоловіка

вишиванки для любимої доні

На сьогодні одна з вишиванок для доні ще не закінчена

Дивишся на ці вишиванки і зразу хочеться цитувати  Лесю Вознюк:

                                       Цю сорочку мені вишивала

                                       Материнська ласкава рука,

                                       Що квіти на ній розсипала,

                                       Мов по лузі весна гомінка.

                                       Оберіг-сорочку вишила для доні.

                                       Візерунком стали квіти України:

                                       Маки та волошки, мальви біля хати.

                                      Долю для дитини вишивала мати.

                                      Шила-вишивали хрестики зелені,-

                                       зашуміло листя на вербі й калині.

                                       Золотилось сонце у розлогій кроні.

                                              Вишивала долю, наче по долоні.

         . Існує повір’я, що якщо сорочка зроблена і вишита на добре життя, то вона буде надійно оберігати людину та наділяти силою рідної землі.

           То ж не забуваємо наші чудові українські традиції. Вишивайте та одягайте свої вишиванки і нехай весь світ побачить, як прекрасна наша Україна!

      Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

   

                             День Європи  у Попівці

               

В Україні, згідно Указу Президента з 2003 року День Європи ми святкуємо в третю суботу травня. 

16 травня 2020 року

в селі Попівка відбулося урочисте підняття Державного Прапора України та Прапора Європи.

У заході взяли участь голова Миргородської РДА Вікторія Ємець, сільський голова Василь Ошека, працівники сільської ради, будинку культури та бібліотеки.

Почесне право підняти Державний Прапор України та Прапор Європи мали Вікторія Ємець та Василь Ошека.

 Це свято в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України , а у серці  кожного українця. Зі святом!

Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                             День Європи в Україні.

                                                       Європа – колиска культури і мудрості,

                                                 Всім наукам початок вірний дала

                                                 Всіх людей закликає до миру і людяності,

                                                 Світло знань у країни усі принесла.

        Україна  відзначає День Європи згідно з Указом Президента України від 19.04.2003 р. № 339/2003  щорічно у третю суботу травня.  В Україні свято сприймається як спосіб приєднання до тих цінностей, які дотримуються в ЄС.

        Європейський Союз - це сім'я демократичних європейських країн, що спільно працюють задля миру та процвітання. Ці країни об'єдналися на принципах свободи, демократії, верховенства закону, поваги до прав людини. Ці принципи є загальними для всіх країн-членів як запорука тривалого миру і добробуту на континенті й срямовані на економічний розвиток європейських держав. 

       З нагоди цього свята в Попівській сільській бібліотеці-філії організовано для дітей виставку- подорож  "Літературна подорож Європою". На виставці запропоновано твори сучасних зарубіжних авторів.  По закінченню карантину бібліотека запрошує всіх охочих познайомитись з виставкою.

       Це  свято в черговий раз нагадує нам,що Європа починається не за кордоном України, а у серці кожного українця. Зі святом!
                            Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                    МАМА! НЕМАЄ МИЛІШОГО СЛОВА!

Квітує травень, одягнувши білі шати

І сонце з неба зігріва.

Святіше з слів це слово – МАТИ

Що промовлять всі уста!

Складаємо у серці вдячність і пошану,

Схиляєм голову з любов’ю до всіх Вас.

Як добре й радісно на світі мати маму,

Яка на світ цей привела всіх нас!

Спасибі за ласку, за щире тепло,

Недоспані ночі, турботу й добро.

Матерям здоров’я зичимо щиро,

Любові і радості, злагоди й миру.

За все, що ми маємо й будимо мати,

Вдячні ми тій, яку звемо – МАТИ!

      У травні, коли природа-мати виряджає свою доню-землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, до нас приходить найсвятіше свято – День Матері.

       Якби зібрали всі слова землі, і тоді б ми не змогли висловити найріднішій людині слова безмежної вдячності. Залишається лише в один голос  просити Всевишнього, щоб дав ненькам всієї Землі здоров’я  і зберіг їх на многії літа для дітей.

        Вперше організувала День Матері американка із Філадельфії Анна Джарвіч у 1910році. А в 1914 на клопотання її (вона рано втратила матір і запропонувала, щоб люди разом вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу) Конгрес США встановив нове державне свято. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині і Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. А з 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері відзначається в Україні в другу неділю травня. В цьому році День Матері -10 травня. Не має нічого світлішого від слова «МАТИ». Найрідніша і наймиліша, вона з народження огортає нас ніжністю,  ласкою і теплом. Вона підставляє свої крила дітям – малим і вже дорослим, коли у них виникають життєві труднощі, зустрічає своєю посмішкою з далеких доріг, пригортаючи нас до люблячого серця. Їй, Берегині родинного вогнища, ми завдячуємо першими своїми кроками, якими матері виводять нас на круті стежини реального життя. Мамина лагідна рука завжди залишається в нашій долоні, її колискові пісні супроводжують людину до самої вічності. Мати на все життя залишається для нас живих, символом дому, рідної землі, символом України. Тож цінуймо кожну мить, коли з нами поруч ненька. Даруймо їй слова любові, бо ніщо так не зігріває душу матері, як добре, ласкаве слово сина чи доньки.  Користувачка Попівської сільської бібліотеки-філії Кириченко Анастасія вітає віршем свою маму зі святом. 

 А ще в архіві бібліотеки збереглися малюнки вітання до Дня Матері користувачів-дітей: Костенко Валерії 

                                                                Гришко Віталія

Мельніченко Вікторії

     Шановні і святі Матері! Зі святом Вас! Довголіття і любові Вам, міцного здоров’я, злагоди і миру на українській землі і в кожному серці.

                 Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.

                 Ніхто не забутий, ніщо не забуто

                                                              Перемога! Ясна Перемога...

                                                              Свято Миру, Свободи, Весни...

                                                              Ми доземно вклоняємось нині

                                                              Всім героям, звитяжцям війни.

.      Травень... Це місяць буяння садів, місяць по-літньому теплих ночей і нескінченних солов’їних пісень... А ще це місяць, коли змовкли останні постріли гармат, настала тиша і прийшов довгожданий, вистражданий, оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..» Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося 75 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це. Багатьом звитяжцям, полеглим на полях битв, не судилося побачити завершення лихоліття. Сьогодні, в річницю героїчного подвигу, немає поряд і багатьох з тих, хто, відстоявши свободу і незалежність Батьківщини, повернувся в післявоєнну розруху, мужньо подолав всі труднощі, відновив зруйновані міста і селища.

         Пам'ять народу жива. Відійшли у вічність попівські солдати Перемоги, забираючи з собою спогади про ті лихоліття. Пам’ять про них непідвладна часу. Війна – жорстока справа. ЇЇ чорні крила закрили голубе небо. На мирні оселі впали перші фашистські бомби. Війна обпалила своїм полум’ям кожну попівську родину. 1550 жителів Попівської сільради із зброєю в руках захищали рідну Вітчизну.   Попівчани героїчно боролися з фашистськими полчищами,як на фронтах, так і в тилу ворога. У селі було створено партизанський загін, до складу якого входило 12 чоловік.  В мирний час на їх честь у селі споруджено пам’ятник партизанам.

 Котилася війна рідною землею, залишаючи попелища. За період окупації в селі Попівці було спалено 113 житлових будинків, приміщення школи, лікарні,сільради, магазинів, господарські будівлі всіх чотирьох колгоспів села та розстріляно 19 попівчан.  Кожен із солдат тільки і мріяв про найшвидшу Перемогу та повернення до дому. Але не всім судилося повернутися, загинули смертю хоробрих на полі бою 535 попівчан.На їх честь у селі споруджено пам’ятник Вічної Слави –

 це братська могила, де похоронено13 воїнів Південно-Західного фронту та 373 стрілецької дивізії, які  загинули у боях за Попівку у вересні 1941 та 1943 років.У шумі весняних вітрів,  в пречистому сяйві беріз, до нас,живих, говорять полеглі солдати:  «Слухайте! Дивіться! Не забудьте! Вище підіймайте стяг Перемоги, щоб ніхто не міг зробити вигляду, ніби забув. Не забудьте, як втрачали найдорожчих людей, не забудьте, як чекали першого дня без війни.  Думайте про майбутнє і вічно пам’ятайте те страшне лихоліття 1939 – 1945 років».

         Молоде покоління має знати і пам’ятати героїчне минуле своєї країни, тому  у сільській   бібліотеці  бажаючі після карантину матимуть  змогу  познайомитись з  книжковою виставкою-інсталяцією "Ніхто не забутий, ніщо не забуто"

та фотостендом "Зі сплаву геройства і мертвих, і живих писалось ім'я Перемога".

    Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя.  Тож пам’ятаймо про все і про всіх!

                    Любов Демидко, завідувач Попівської сільської бібліотеки-філії.